реферат на тему орфоепічні та акцентуаційні норми сучасної української мови

реферат на тему орфоепічні та акцентуаційні норми сучасної української мови

Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку. Норма – це об’єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. Орфографічні норми – це єдині загальноприйняті правила передачі усного мовлення на письмі. Орфограмою називають правильне написання, яке треба вибрати із низки можливих графічних варіантів. В українській орфографії функціонують такі орфографічні правила: вживання апострофа, м’якого знака, написання слів разом, окремо, через дефіс; правила переносу слів із рядка в рядок, уживання великої літери та ін.  Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові Ø У ділових паперах (листах, анкетах, автобіографіях, довідках) ім’я і по батькові ставиться після прізвища, а в особистих листах, виступах – перед прізвищем. Можливість безкоштовно завантажити реферат українською мовою на тему: Акцентуаційні норми сучасної української мови, а також багато інших українських рефератів Мовознавство в цьому розділі.  Акцентуаційні норми – загальноприйняті правила наголошування слів. Розділ мовознавства, який вивчає наголос, називається акцентологією. Часто ці норми розглядають у межах орфоепії. Для української мови характерний динамічний наголос, який полягає у виділенні одного зі складів слова більшою силою голосу, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Орфоепічні та акцентологічні нормистосуються правильної вимови звуків у словах, а також наголошування лексем відповідно до вимог української літературної мови.

Найтиповішими орфоепічними помилками вважаємо: 1) акання (вимову ненаголошеного [а] замість [о]): вада, карова, кааліція, галава, золата, міністр закардонних справ, патріатичні сили України, датримання угод; 2) м’яку вимову приголосних перед [е]: праблєми, тєлєфон, тєарєма, дрєвній, катлєта; 3) оглушення дзвінких звуків (як виняток, виправдано оглушуються приголосні в словах нігхті, кігхті, легхко, вогхко, дьогхтю): гараш, дуп, гараст,   Завдання 1.Виправте в тексті слова, у яких порушено орфоепічні норми. Норми наголошення в сучасній українській літературній мові нелегкі для засвоєння. Пояснюється це такими особливостями наголосу, як повсюдність і рухомість. Наголос в українській мові визначається як повсюдний, оскільки він може припадати у слові на будь-який склад (перший, другий, третій тощо), наприклад: пóїзд, мáркетинг, фенóмен, консóрціум, комерсáнт, співіснувáння, самовдосконáлення. Така особливість, як рухомість, означає, що в формах того самого слова наголос може бути різним, як-от: гарáж — гаражá — у гаражí; гопáк — гопакá, брáти — беремó, беретé. Іноді навіть та сама фо Норма — це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі. Одним із показників досконалості кожної літературної мови є сталість норм. Цій засаді не суперечить така риса норми, як історична змінність.  Порушенням акцентуаційної норми є перенесення наголосів типу брати, книжки на сполучення іменників з числівниками: два (три, чотири) брати, шляхи; дві (три, чотири) жінки, книжки. 4. Лексичні норми.Лексика, як відомо, є найменш консервативним елементом мовної системи.  Особливістю сучасної української літературної мови є майже повна відсутність у ній активних дієприкметників теперішнього часу. Норма — це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі. З орфоепічними нормами тісно пов’язані акцентуаційні, що визначають правильне наголошування слів. Наголос — це виокремлення одного із складів слова засобом посилення голосу. В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто може падати на будь-який склад слова і змінювати своє місце в однокореневих словах або у формах одного й того ж слова: збитки — збитковий, приймальня — прийми, будувати — будую, багаж -багажем.

Наголос може виступати засобом розрізнення лексичного (семантичного) значення слова: характерний і характерний, прошу і прошу, а також граматичного: сестри і се ® Мовна норма, загальна характеристика мовних норм. ® Стильова диференціація сучасної української літературної мови. ® Науковий стиль, його підстилі та жанри реалізації. [Ключові слова: норма літературної мови, нормативність мови, орфоепічні норми, акцентуаційні норми, лексичні норми, граматичні норми, норми правопису, стилістичні норми, стиль, мовний стиль, функціональний стиль, науковий стиль, підстилі науково-популярний, навчально-науковий, науково-технічний), жанри наукового стилю (стаття, монографія, дисертація, реферат, курсова робота, дипломна робота тощо), офіційно-діловий стиль, публі Зміст Особливості культури ділового мовлення.2 Орфоепічна правильність українського професійного мовлення.8 Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови.11 Словотвірні норми та культура професійного мовлення.14 Лексикологічні норми.  «Орфоепічна правильність українського професійного мовлення.8 Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови.11 Словотвірні норми та культура » — [ Страница 1 ] —.

Зміст. Особливості культури ділового мовлення…2. Орфоепічна правильність українського професійного мовлення…………8. Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови………….11. Іноді навіть та сама фо Орфоепічні норми української мови. Сукупність правил, якими користуються носії певної мови в усному мовленні, тобто норми вимови голосних та приголосних звуків, а також звукосполук. Часто у фармацевтів виникають проблеми з правильним уживанням наголосу.  Лексичні норми української мови. Норми слововживання, прийняті в сучасній українській літературній мові, які регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлення. В аптеках дуже часто можна почути, як фармацевти припускаються саме лексичних помилок. Неправильно.  Стилістичні норми української мови. Регулюють уживання мовних засобів працівниками фармацевтичної галузі відповідно до мовного стилю. Орфоепія – це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови. Предметом вивчення орфоепії є: • звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам); • правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних); • правильна вимова звукосполучень; • правильна вимова окремих слів і їх форм. Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам.  Акцентуаційні норми – загальноприйняті правила наголошування слів. Орфоепічна норма— науково обґрунтоване, соціально узаконене правило вимови звуків, звукових комплексів, організації звукового потоку. Основою правильної, літературної вимови є наявність нормативної артикуляційної бази, уміння правильно вимовляти звуки, інтонувати звуковий потік. В основі орфоепічних (вимовних) норм літературної мови — відповідні фонетичні закономірності, властиві українській мові. Основні правила української літературної вимови такі  Українській мові властива милозвучність (евфонічність), яка виявляється в плавності, мелодійності, інтонаційній виразності мовлення.  Акцентуаційним зразком сучасної української літературної мови є мова акторів національних театрів та кіно, дикторів радіо й телебачення. Національна мова — це мова певного народу в усіх її виявах: літературна мова, діалекти, територіальні і соціальні жаргони, просторіччя. Літературна мова — це впорядкована форма національної мови, що має певні норми, розвинену систему стилів, усну і писемну форму, багатий лексичний фонд. Літературна українська мова пройшла три періоди свого розвитку: давньоукраїнський (ХІ – ХІІІ ст.); староукраїнський (ХІV – середина ХVІІІ ст.); сучасний, або новий (з кінця ХVІІІ ст. дотепер). Перші писемні пам’ятки, у яких зафіксовано ознаки української мови і які збереглися до наших днів, сягають ХІ ст. Культура усного мовлення. Орфоепічні та акцентуаційні норми. План. 1. Опрацюйте теоретичний матеріал за планом: Орфоепічні норми як вияв фонетичних законів української мови, їх суспільне значення: а) вимова голосних звуків; б) вимова приголосних звуків  Однак правильна вимова звуків (розділ мовознавства, що займається вивченням цієї теми називається орфоепією) — це одна із вимог літературності мови. Адже не слід забувати про певну відмінність у вимові однакових слів в різних регіонах України. 15. Звук — це найменша одиниця мовлення, це та цеглинка, з якої складаються усе багатство мови. Тема: Курсовые проекты. Введення. Орфоепія (від грец.

orthos — правильний і epos — мова) — наука, що вивчає проізносітельние норми усного мовлення. Носії мови засвоюють проізносітельние норми з народження; нам не треба пояснювати, як правильно говорити: зу [б] або зу [п]. А ось іноземці, вивчаючи російську мову, стикаються з труднощами. В англійській мові, наприклад, оглушення приголосних на кінці слова немає, звук [д] у слові friend звучить дзвінко. Так англійці читають і російські слова завод, рік, плід.  Орфоепічні особливості можуть утруднити сприйняття мови, відволікають увагу слухачів. Дотримання однаковості у вимові має важливе значення. Орфоепічні помилки завжди заважають сприймати зміст промови. Норми наголошення в сучасній українській літературній мові є нелегкими для засвоєння. Пояснюється це такими особливостями наголосу, як повсюдність і рухомість.  Акцентуаційні норми – загальноприйняті правила наголошування слів. Часто ці норми розглядають у межах орфоепії.  Часто педагог добре розуміє внутрішню логічну структуру змісту своєї теми, але не завжди вміє правильно відтворити цю логіку засобами живого слова, не „чує себе”. Унаслідок цього учень сприймає фразу не так, як хоче висловитись учитель, а так, як він вимовляє її насправді. Унормованість української літературної мови – основна її ознака. 2. Види мовних норм. 3. Орфоепічні норми. Акцентуаційні норми. 5. Лексичні норми. 6. Морфологічні норми 7. Синтаксичні норми. Орфоепія сучасної української мови.

Основні правила вимови голосних і приголосних звуків. Значення орфоепічних норм, причини їх порушення. Усне ділове мовлення. Види усного ділового мовлення.  У результаті вивчення теми студенти повинні знати: норми української орфоепії, їх значення, причини порушення; акцентуаційні норми, засоби милозвучності української мови; структурно-семантичну організацію складнопідрядних речень, правила вживання розділових знаків у них; студенти повинні вміти:використовувати норми усного мовлення: орфоепію, акцентуацію, милозвучність у практичній діяльності; визначати типи складнопідрядних речень, правильно вживати розділові знаки в них. Література. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.

Сторінка. 1/25.  Тому звертається багато уваги при вивченні усіх тем засвоєнню стереотипів комунікацій певного фаху. Робота над культурою мови студентів Предметом вивчення дисципліни є функціонування мовних норм в юридичних  Орфоепічні норми української літературної мови. ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З КУРСУ Функціональні стилі сучасної української літературної мови: їх призначення, сфера застосування, ознаки, жанри.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУ МКОВОГО КОНТРОЛЮ Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Реферат як жанр академічного письма. Орфоепічні норми — це норми вимови.

Літературній вимові притаманні деякі стилістичні особливості. Своєрідність їх залежить від змісту мовлення, його призначення та умов. Є стилі вимови в монолозі і діалозі, у мовленні ораторському й побутовому, поетичному і прозовому. Основні правила української вимови такі39  Норми наголошування слів у сучасній українській мові вже усталилися. Вони відображені в найрізноманітніших словниках, а тому є загальнодоступні.  Типовими акцентуаційними помилками у мові прав-ників є: ненормативне наголошування слів під впливом російської мови, напр.: довідник замість довідник; житло, замість житло; завдання, замість завдання; прийняв, замість прийняв; напилися, замість напилися Види літературних мовних норм. Орфоепічні норми — це сукупність правил вимови голосних, приголосних звуків та звукосполучень у потоці мовлення.  Акцентуаційні норми передбачають дотримання правил наголошування слів. Йдеться, звичайно, про виділення складу в слові та слова в реченні чи фразі. Наголос — це неодмінний елемент інтонації української мови, який творить ЇЇ ритмомелодику, сприяє розрізненню значення слів чи їх форм, допомагає виділити в реченні важливе за змістом слово, напр.: відомості-відомості, видання — видання, об ‘єднання — об ‘єднання; руки — руки, братів — братів; Андрій їде до Києва, або Андрій їде до Києва, абоАндрій їде до Києва. Українська орфоепія. Тема Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему. Тема Українська графіка.  Орфоепічні норми — це правила вимови голосних і приголосних звуків у різних позиціях, сполучень звуків у словах, словосполученнях і реченнях, правила вимови окремих граматичних форм, особливості вимови іншомовних слів, норми наголошування та інтонації.

Орфоепічний словник є довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу. Поняття усного і писемного мовлення. Державна мова та її функції.  Орфоепічні та акцентологічні норми української мови та їх вияв у професійному спілкуванні. Мовленнєвий етикет — невід’ємний етикет професійної культури юриста. Ділова бесіда, її види.  19. Підготувати виступ на тему: відомий учений Нільс Бор мав застереження до такого визначення: «Професіонал – людина, яка дуже багато знає про свій предмет». Поміркуйте, чому. Теми рефератів. Норми та стилі сучасної української літературної. мови. 3 Тема 2.Орфоепічні та акцентуаційні норми фахової. мови.  13Богдан.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. Київ: Рідна мова, 1998. 47Ботвина Н.В. Ділова українська мова (офіційно-діловий та науковий стилі): Навчальний посібник. 3-є вид., доп. та перероб. Київ: ―АртЕк‖, 200Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов’язковими для сучасних носіїв літературної Як зазначав ще 1936 р.

видатний діяч українського відродження проф. І.

Огієнко, «для одного народу Мовна норма — Сучасна українська літературна мова і культура ділового мовлення — ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА — граматичні парадигми частин мови в ділових паперах, особливості писемного й усного ділового мовлення, реквізити і правила оформлення документів. Наводяться приклади перекладу з російської мови на українську найуживаніших слів і словосполучень із ділової сфери

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

порівняти умови варшавського та ризького договорів

дпа 9 клас українська мова диктант 2021

плейлисты m3u